все що хотілось сказати
розтане цигарковим димом
притруситься тонами митей
думок що лишились в клітці
твого власного тіла
твого власного міста
і країни
можливо просто вигаданими
тобою
чи деким іншим
байдужим
або не зовсім
все що мало б бути сказаним
розщепиться звичайнісіньким пилом
що осідає на твоїх легенях
пророростає малесеньким незліченним
корінням як неосяжна сколопендра
невипущених слів
і тяготіє твоє дихання
кожної миті
та хіба це важливо?
ти просто ти
така ж як тисячі
в забетонованих стінах
будинків стовіконних чи вікових
з невимкненим світлом
кожної ночі
з заборгованою електрикою
з заборгованим життям
чи стимулом
просто жити
з заборгованим світлом
що мерехтить у кожному
з надією вижити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647483
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2016
автор: мелодія сонця