ЗАРУЧНИКИ ПУСТКИ

Колись  я  впаду,  щоб  злетіти.
А  ти  навіть  і  не  помітиш,
Як  зійде  планета  з  орбіти  -

Потрібен  комусь,  доки  світиш.

Колись  я  кохать  перестану
Тебе,  тільки  сумніви  точать:
Хіба  що  занурюсь  в  оману?  -

Хто  хоче,  того  і  морочать.

Колись  стануть  цілими  -  склянки,
Щоб  більше  не  битись  на  друзки,
І  з  болем  не  пити  світанки,

В  яких  ми  -  заручники  пустки.

27.02.2016.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647507
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2016
автор: Ліна Ланська