На зупинці під «філ-факом», стоять пасажири
І очікують давненько бус номер чотири
Серед натовпу студенти, навіть професура:
Філологію вивчають, а не «шури-мури»!
Іноземці ген «штудують» українську мову
Й прислухаються уважно до кожного слова,
Хтось риторику читає, хтось складні перфекти,
Хтось на пам'ять вчить куплети класика-поета
Одним словом - всі чекають. І ось із-за рогу
Потихеньку, хитаючись, виплив на дорогу
Автобус, на якого довго так чекали.
Як солдати у шеренгу люди раптом стали.
Самим першим перед бусом, як під людським пресом,
Став солідний чолов’яга, мабуть пан-професор,
Ввічливий інтелігентний, вихований, чемний
Видно, давнє виховання не пройшло даремно.
Став по черзі пропускати усіх у автобус
Ні на кого не піднявши ні погляд ні голос,
Пропустив усю він чергу. Ледь став підніматись, -
Раптом «у нього на шиї» закрились дверцята.
Водій мабуть не помітив пасажира цього.
І спокійно собі рушив без гадки про нього.
Раптом «ввічлива персона» громом розірвалась,
Голова, торчачи в дверях, гучно розкричалась:
«Розтритрясця твоїй мамі, бовдура ти сину,
Подивися, пес, в дзеркала, бісова тварина,
Щоб твою смердючу дупу у тисках зажали,
Щоб тебе тринадцять негрів вночі покусали
А ви, покидьки мерзотні, чому рот замкнули?
Щоб вас дика лісна качка в голову куснула!
Передайте водієві, вилупкові тому,
Щоб його прокляті очі вбила глаукома.
Він не бачить, що людині голову ламає?
Що в його дурній макітрі розуму немає?
Хай віслюк зупинить буса, бо якщо м’ні вдасться -
Буде в нього синє око й зіпсований настрій!»
Люди злякані не знали із чого почати,
Іноземці його тексти стали нотувати
Водієві про халепу в дверях прокричали,
Проте більшість з пасажирів у шоці мовчали.
Бус спинився. І, звільнившись від дверей полону,
Чоловік, потерши шию, зайшов до салону,
Обтрусив брудну краватку й до усіх озвався:
«Перепрошую, панове, просто я злякався».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647510
Рубрика: Гумореска
дата надходження 28.02.2016
автор: Oleksandr Poprotskyy