Я зробив все що міг, більше просто не дали,
Найдорожче віддав, що у мене було.
Ми змінити життя і країну бажали,
Чи даремно нас тут більше ста полягло?
Я запитую тих, хто залишився жити,
Хто знамено підняв, яке випало з рук,
Що Ви браття змогли за два роки зробити?
Чи даремно ми кров тут пролили на брук?
Я звертаюсь до Вас, побратимів Майдану,
Що мов діти малі повірили владі,–
Ви невже не відчули нового обману,
Як влада реформам стає на заваді?
Чому Україну віддали на поталу?
З'їдає державу корупційна іржа.
Ми проти сваволі, беззаконня повстали,
А у Вас де терпінню проходить межа?
Став іншим народ, влада лишилась старою,
Хвилі Майдану вгору підняли сміття.
Не буде у нас миру, порядку, споко́ю
Поки старе не піде уже в небуття.
Годі чекати, руки складати зарано,
Вам випало жити, тож боріться за нас.
Перемога знеболить кривавії рани,
Небо вже ми буде́мо тримати для Вас.
27.02.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647609
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.02.2016
автор: Мирослав Вересюк