Я бродив по стерні,
Аж, - порепались п’яти!
Тільки, доля моя
Усміхалась несміло.
Не заліньки мені
На гачок натискати!
Та все ж, думаю я, -
Це мене – не зігріло б...
В буднях пройдених днів
Не забракло б лиш, духу -
Де Людину узрів,
Капелюха знімати...
Не заліньки мені
Переплавить гармати!
Бо, добро, а не гнів, -
До мети мене руха!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647653
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.02.2016
автор: Андрій Бабич