А потім ще одна історія була –
В палату ту, де дівчина лежала,
Старша сестра відділення зайшла
І Юлю у палаті не застала.
«І де ж ця хвора після хімії гуляє?
Їй же не можна! Треба Їй лежати!»
Коли почула, що та хлопця має,
То вирішила про це лікарю сказати.
Заборонив він Юлі виходити.
Вона записку хлопцю написала.
В конференц-зал увечері сходити
Сусідку до Романа попрохала.
Та старша медсестра перехопила.
Записку заввідділенням віддала.
А далі видно доля розсудила –
Вже на столі професора лежала.
Той із Романом бесіду провів,
Таку підтримку хлопець не чекав.
«Я в одинадцяту палату перевів
Цю дівчину. Щоб ти про неї дбав»
Була сусідньою з його палата.
Професор розважати попросив –
Від болю мав її відволікати,
Але «концерти» він заборонив.
«Слабенька Юля зараз дуже.
Не можна її зовсім хвилювати.
Вона тобі я бачу не байдужа –
Корисно поряд вам перебувати…»
«А є надія що поправитися може?» -
Спитав Роман. «Надія завжди є.
Твоя підтримка Юлі допоможе –
Боротись буде за життя своє…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2016
автор: Finist