Відьмині кільця шепочуть з безодні твоїх очей
Неначе бермудський трикутник збирає у собі брухт
А потім якийсь Діоніс чи може якийсь Морфей
Приводить складний механізм у постійний рух
Мотаються в струни нерви нейрони клітини
Знову для когось час йде чомусь назад
Стиглі гранати чомусь вибухають нестиглими
А десь у квартирі шепоче невимкнутий газ
Клубиться серце туманом й перистими хмарами
Раз поза раз відбиває трагічний дріб
Музика спокою тулиться між ураганами
Сонного дихання двох приблизних осіб
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647684
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.02.2016
автор: teo.