Прошу, послухай, що скажуть руки –
вони знають більше за нас.
Чуєш, як пальці народжують звуки –
вони відають краще за нас.
Бачиш, як пісня лине крізь очі –
зазирни в її глибину.
Що то в них дивне, дізнатись захочеш –
пірни в її глибину.
Голос, слова... Слова – то полова.
Полова... Ти знаєш про це.
Голосом дихає серце, а слово –
полова. Ти знаєш про це.
Чуєш, як шкіра бринить – це твій подих
злегка торкнувся її.
Чи чуєш ти стогін? – Це горить моя шкіра –
Твій подих торкнувся її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: Розбишака