Коли людина не має людини, а тримає лише спогади у середині душі, панує хаос у її голові...
Одна струна,
Момент і тихий вечір,
Захрипший голос сповнений журби.
Шикарний вечір.
Й сонце хоч сховалося за плечі.
Моє мовчання, і ти навкруги.
Терпке вино.
І заспане обличчя.
Давним-давно, вже посміхалося воно.
Давним-давно, зневіпилось у дію.
І лиш вино утихомирює його.
Стара сторінка
Із улюбленої книги,
Яку вона читала уночі.
З якою лиш вона, п'яніла з щастям.
І вірила у казку.
Не тобі...!!!
І обвивалось спогадами тіло.
І обгортала сумнівами біль.
Пила вино, й ніколи не п'яніла.
А вірила у казку, не тобі !!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647755
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: Tetiana Romani