Ти оглядався назад
І все шукав в чому схибив,
Був у житті зорепад
Й смутку доволі ти випив.
Та шкопиртав раз у раз
І несподівано падав,
Сльози ховав, а підчас
Ще й доганяла зрада
Й боляче била під дих,
І реготала відверто.
Біль поступово затих
Й в серці безсоннями стерто
Розпачу плями й образ,
Рани в душі безупинно
Час лікував -напоказ
Жив якось наполовинно,
Бо загубився в житті
І заблукав в нім, як в лісі.
Жив у якімсь забутті -
Не на своєму жив місці.
Біг в нікуди, мов би знав -
Мало часу залишилось
Й сили добігти не мав:
Серце об відчай розбилось.
Втомлено й важко душа
В небо, щоб зірочкой стати,
Землю навік залиша...
Царство небеснеє, брате...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: Радченко