Безкінечність...Вічне коло,
Спіраль...Без ілюзій й надій.
Дратує так все навколо,
аж роєм кипить мозок мій.
.........................................
Влаштовано як все? Хто скаже?
Що свій свого б'є, а з чужим - так сміється!
Не знаю, заплуталась, хочу мовчати.
Буду мовчати, хай лиш серце б'ється.
................................................
І, може, спокутую, хтозна? Та, може...
Так хочу змінитись, так хочу, так хочу!
І, може, все вийде...І допоможе.
ВІН допоможе! Ножі більш не точу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647890
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: Марія Микуляк