О, як наш світ весь створений. Погляньте!
Горошина у космосі - Земля.
Є тут моря глибокі й океани.
А й краплі не проллється. Дивина!
О, як наш світ весь створений. Погляньте!
Є вечір, ранок, день є тут і ніч.
А сонце і хвилини не спочине.
Ми ж всі відпочиваєм. В чому річ?
А зорі, зорі... Зорі, мов намисто.
Розсипались по небі. Не зібрать.
А зорі, зорі... Ясно так і чисто,
Мов вогники яскраві, миготять.
Вогні ті ясна нічка розсипає.
Так щедро - щедро з свого рукава.
Проміння ясне зір тих залишає
В краплинах - росах на світанку дня.
В барвистих пелюстках і на листочках
Горять оті ясні - ясні вогні.
Ті зорі срібні, мов ясні віконця.
То через них приходять світлі дні.
О, скільки див у світі! Не пізнати.
Не зрозуміти нам цю таїну.
Тому нас просто вірити просили.
А нищити навіщо?! Не збагну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647891
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.02.2016
автор: Надія Башинська