Сміятись крізь сльози: нарешті
Сплелись у вінок дні і ночі,
Тремтіння в примарнім арешті
Думок божевільних жіночих.
Засмучена вироком миті,
Надумала все, що лиш можна -
Забута; сльозами умиті
І очі, і рученька кожна.
А що вже уяві роздолля,
Нащо ті читати романи?
Неначе довічна неволя
Зітхає, та штопає рани.
Сміятись крізь сльози, допоки
Цілунки той смуток не стерли.
Котились солоні потоки -
Народжені відчаєм перли.
29.02.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: Ліна Ланська