А давай ми підемо з тобою,
Навпростець... далеко далеко.
Під небом відкритим спати,
Не важливо морози, чи спека.
Ми будем з тобою лежати,
Тихенько дивитись на зорі.
За руки боязко триматись,
Й у сни поринати просторі.
А давай ми підемо з тобою,
Навпростець... подалі від світу.
І розчинемось вмить у коханні,
Щоб розвіяв у небі нас вітер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647989
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.02.2016
автор: Вікторія Суворова