У слона заводьського:
Дай водкы с сілёдко!
А мы знайімо мову!
Украіньську і руску!
Білоруську і польску!
Шэ й нымэцьку мачульку.
І усі воны нам тут
Помагають шчось маты.
Хто лопату дасць з мято,
А хто й дЯбла пуд сраку.
Бо шь ты шіпха занатта
ПамЯтайіш ту пЯтныцю,
Шо осталась в карманчыках
Оно ж вуж здракатых.
Бах-бах-бах! Вав, сектанты!
Гэто шчо за пшоно в вас!?
А! да шчэ й ій замкамы
Позавішував Бабу зе?
Так паганцы знішчалы бы
І всі цэрквы на Вкрайіны й.
Бы й, ну, екся та МарЯ Ж,
Шо була Дэва в вас ексь.
Гах, воны ж захопылы фш!
Гах, повісяця зь гындэ взь!
Гах, насралы на псярню, бачь!
На-на-на, Марусь, кратав срань!
Гот ек мы рошчыталыся
З ныпонятнымы бантамы.
А Марійка-то святынька вш!?
Подывысь на ІХ Ангелав!
Журналістк гэто ж так собі.
Забіяка бызграмотна!
Хто ж ходыв дэ колы в латках
Да с самог полотна й боса…
…да, ну, дэ ж малпам знаты:
Дэ святый, а дэ пЯны.
Ну, а мовы раз знаеш,
Значыць, ты уж за гранью в твар.
А куецьця як Братства,
Ты знаЯш, пан?
Ах, славяне-славяне!..
Морда ф смятане!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647996
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.02.2016
автор: Кобзар Лаборськый