Лютневий дощ…
Важкий, холодний, дужий.
Зимовий дощ..?
Чи ж то не дивина!
Він навіть вітер краплями подужав
І як не скажеш, що його вина.
Печальний дощ…
Дрібний, сумний, несхожий.
Зимовий! Як?
Так, якось невпопад!
Струснув сліди в калюжах перехожий
І заіскрилось, наче зорепад.
Лютневий дощ…
Рясний, миттєвий, косий.
Криштальний ще -
З крижинками зими.
Похмуре небо надвечір'ям росить…
Удвох ідемо і щасливі ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2016
автор: Тетяна Луківська