І можливо ти радієш своєму жорстокому рішенню,
Хтиво потираєш долоні, натягуєш життя тятиву.
В біле небо дивлюсь, руки тихо радіють звільненню.
Пізно. Знов пульс у скроні, але
крізь стомлені видихи - я живу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648030
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2016
автор: тепла осінь