Щойно ранок на зорі підняв завісу ночі
І серпанком зоряне намисто розірвав,
Сонцеликий день розплющив променисті очі
І лелітки світла у цвіт липи розплескав.
У струмок живий налив ковшем блакиті й срібла,
Босоніж пробігся сяйвом в полі по росі,
Золотим дощем умив ще зовсім сонні стебла
І розви́днівся у всій своїй земній красі.
1.03.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648170
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.03.2016
автор: TatyanaMir