Вершина самотності мене добиває.
Книги та кіт більш не можуть спасти.
Майбутнє далеке не так вже лякає,
Як вірогідність не розцвісти.
Ві́рші і кава-от мо́є буття.
Квіти купляю я со́бі сама,
Заляпане кров'ю рожеве взуття,
У серці вічна холодна зима.
Вершина самотності мене добиває
Не можна мені залишатись одній,
Вулиць розмітка мені промовляє:
"Ти маєш триматись - смертельний двобій".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648216
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2016
автор: Терпка М`ята