Стара верба торкається води,
весняне повноводдя навкруги,
милуються в озерних дзеркалах
берізки білі в молодих літах.
Сухими травами жовтіють береги,
у рамці їхній озеро і навкруги
світлі березові гаї, а з ними
весняне небо і пташині голоси.
Співає гай пташечок голосами,
такими різними і звеселяє,
нагадує, що стукає весна у двері,
дні з нею будуть більш веселі.
Уже в глибинах темних вод
не видно шахти давній поворот,
із очеретом берег, є дубове листя:
на згадку осінь залишить намисто.
Мерехтить зображення на дзеркалі води:
легкий вітер нагадав, що треба йти,
лісопильного цеху ніс із собою шум,
дим від полінець і музику для дум.
Летить вже зграйка лісових птахів
до дальніх і близьких гаїв,
природа знову ранню жде весну
і поступово прокидається від сну…
Фотографія автора.
28.02.2016.
Івано-Франківська область.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648256
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.03.2016
автор: Светлана Борщ