Три хвилини до нашої півночі.
що ж, слова знов пишу на папір.
Пера схожі до тряпок і немочі...
І затерлись рядки знов до дір.
До очей залишилось пів-кроку.
Горизонтом лягає межа
затешу із тонкого я боку
до віршів геть тупого ножа.
Щось нове промайне, і банальне
ти шепочеш: "ти геній, молись!"
А я знов поклянусь, що востаннє
мої руки до цього взялись.
Три хвилини до хворого березня,
зимних злив і гламурних дівчат.
Від весни я отримаю вересня,
від натхнення лише саранчат...
Між рядків задубіли геть пальці.
Не стараєшся гріти мене.
Білі лінії на чорній кальці -
жоден горб рука не омине.
Я не чую й тим більше не знаю,
де єдина, що святить папір.
Збоку тихо лиш: "я", і "чекаю".
І затерлись рядки знов до дір...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648274
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2016
автор: тепла осінь