Так дивно пірнати у твій океан,
Солодкі мотиви посилюють спрагу.
Несамовитий медовий обман,
Колись покинутого архіпелагу.
Я так божеволію..і червонію,
В тобі б потопити власні думки.
Від пробуджений вен на руках - я п'янію,
Давай розкладати можливі крапки́.
Повсюди червоним, чи тільки здається,
Я втратила розум. Я забула про світ.
Відчуття ніби зараз пульс обірве́ться,
Чи то почнеться вільний політ.
"Дихай будь ласка" собі промовляю,
І легкий стогін виринає із уст.
Солодке повітря я злегка хапаю,
"Що там все ж таки промовив Фауст?"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648426
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.03.2016
автор: Веруш Далі