Я себе малювала для тебе:
очі - томна, зіркова ніч,
губи - переддосвіток неба,
в косах вітер застиг, що навстріч.
Доля мала картину вручити,
та протинялася десь усю ніч,
і щоб голову слабу полічити
взяла, тай продала мене як річ.
Першому, хто захотів заплатити,
срібних тридцять, як завше за зраду,
я не можу їй досі простити
за теперішню мою амфіладу.
Я у рамці живу золоченній,
стіни життя - галерея моя,
він торкається, мов свяченну
хоч очі видають - не твоя.
Я ночами малюю тебе для себе,
по пам'яті, бо не бачила сотню літ:
очі - бездонне лазурне небо,
поцілунок - весняний, медовий цвіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648540
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2016
автор: олена гай