Я очей таких зроду не бачив,
Де б світилась життєва надія.
Я дивився у очі собачі
І здалось, що його розумію.
Він хотів розповісти про долю,
Хилитав хвостом вліво, то вправо,
Був голодний, проте був на волі
А на волі він знав свою справу.
Він забув про покору і ласку,
Хоч жилося не просто собаці,
Попадався не раз він у пастку,
Та не хтів жити в буді-палаці.
Я поклав йому булочку здобну,
Нахилився над нею собака,
Він побачив, що все без обману,
В очах сяяли радість і дяка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648562
Рубрика: Присвячення
дата надходження 03.03.2016
автор: Віталій Назарук