Котові снився сир. Він їв його, старався.
Котові снився сир. Він їв його, не наїдався.
Котові снився сир, та його було мало.
Видно тому приснилося ще й сало!
А потім він побачив ще у глечику сметанку.
Злизав її. Отак тривожно спалося до ранку...
Прокинувсь кіт. Нічого не було.
У животі від голоду гуло!
- Ну, перестань! - благає кіт. Бо то було немало.
Ти їв сметану, сир і сало. А хочеш ще? Я рибки дам!
Та чи не буде це багато?!
І завалився кіт знов спати, щоб рибку бачити вві сні.
Здається іноді мені - ми на котів буваєм схожі.
Привикли так багато спати!
А краще було б заробляти на сир, на сало, на сметанку.
І тоді солодко нам спалося б до ранку!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648616
Рубрика: Байка
дата надходження 03.03.2016
автор: Надія Башинська