Хтось випалив смішну трагедію на твоїх раменах
Блідих і прозорих, немов стрекозині крила.
Немовби полярні ночі очі твої для мене
Немовби полярні дні ти для мене, мила.
Я бачу туман, що згустився й застиг між твоїми ключицями.
Я бачу чайок, що тихо клекочуть у вухах.
Ти заворожуєш своїми словами чистими
І німими фразами тільки у твоїх рухах.
Цілую відмітку на безіменній фаланзі.
Я такий безіменний сьогодні, як і вона.
Здається, учора ліанами плелись у танці
Здається, завтра ти знову будеш одна.
Здається, кориця доповнює м'ятний чай.
Здається, сонце вже знову зайшло на сході.
Здається, ми граємо в хованки чи у квача,
Насправді ще досі шукаю тебе . У переході.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648676
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.03.2016
автор: teo.