У цьому заповіті не все моє, десь щось почула,доба-
вила,оформила, та й виклала, (давнє)
Як умру, то поховайте
мене біля школи.
На педрадах не картайте
вже більше ніколи.
На вінок мені не тратьте
ні грошей, ні часу,
бо я знаю вчителі-
не мають запасу.
На могилу покладіть
які-небудь квіти,
не забудьте в руки вкласти
план самоосвіти.
Щоб усе було зі мною:
конспекти, програми,
посібники, канцприладдя
І навчальні плани.
А як завуч похилиться,
й скаже: "Гаю, гаю,
ким же я твої уроки замінити маю?!"
То ви його заспокойте,
дайте всьому раду,
якщо треба, то збирайте
екстерну нараду.
Зважте все і поспішіть,
є на те причини,
справедливо розділіть
всі мої години.
Хай майбутні наставники
не згадують лихом,
замість двійок ставлять трійки,
щоб все було тихо.
Райпрофспілці передайте:
"На той світ подався,
бо путівки в санаторій
так і не діждався!"
А начальству передайте
дяку дуже щиру,
нехай воно поцілує
мене нижче спини!..
Ні! Не хочу помирати,
буду працювати,
почитаю, вип"ю чаю
і вкладуся спати!
Вчителів я дуже прошу:
"Не спішіть вмирати,
може діждимось хорошу
достойну зарплату!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648691
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 03.03.2016
автор: геометрія