Шон Маклех Патрик «Тёмные страницы ночи» (перевод Владимира Туленко)

Шон  Маклех  Патрик

«Тёмные  страницы  ночи»

(перевод  Владимира  Туленко)

                                         «Из  чёрних  хлопчатобумажных  штор  -  
                                         Остатков  военной  маскировки,
                                         Выстирывая  края  і  зашивая,
                                         Мастерили  мы  переплёты  книг...»
                                                                                                                                             (Шеймас  Гини)

Моя  жизнь  –  это  книга  старая,
Потрёпанная,  зачитанная,  без  рисунков
Но  в  чёрном  переплёте.
Кто-то  думал,  что  там  стихи,
А  там  проза  –  написанная  банальнее,
Чем  воспоминания  бомжа
О  жизни  своей  вольной:
Она  скучнее  даже,  чем  журнал  капитана,
Что  вёл  свой  корабль  ржавый
Сквозь  синюю  пустыню  моря
И  считал  ежедневно
Матросов,  что  умирали  от  лихорадки.
Моя  жизнь  –  это  рукопись.
Лишь  черновик,
Манускрипт  угрюмого  чернокнижника,
Написанный  рябиновыми  чернилами,
Обесцвеченными  на  раскалённом  солнце
Летнего  полудня  истории,
Вот  придумал  бы  кто-то  ей  название  –  
Этой  книге  без  содержания,
Без  эпилога  и  предисловия,
Но  тщетно:  такие  слова  выискивать,
Такие  звуки  и  буквы  соединять,
Такие  знаки  на  пожелтевшей  бумаге
Писать…


*****

«Темнi  сторiнки  ночi»

Шон  Маклех  Патрик

                                     «З  чорних  бавовняних  штор  -  
                                         Залишків  військового  маскування,
                                         Випрасовуючи  краї  і  зшиваючи
                                         Майстрували  ми  палітурки  книг...»
                                                                                                                                             (Шеймас  Гіні)

Моє  життя  –  це  книга  стара:
Потріпана,  зачитана,  без  малюнків
Але  з  чорною  палітуркою.
Хтось  думав,  що  там  вірші,
А  там  проза  –  банальніша,
Ніж  спогади  безхатька    
Про  життя  своє  вільне;
Нудніша,  аніж  журнал  капітана,
Що  вів  свій  корабель  іржавий
Крізь  синю  пустелю  моря
І  рахував  щоденно
Матросів,  що  вмирали  від  лихоманки.
Моя  життя  –  це  рукопис,
Лише  чернетка,    
Манускрипт  похмурого  чорнокнижника
Написаний  горобиновими  чорнилами,
Що  вицвіли  на  палючому  сонці
Літнього  полудня  історії.
Хтось  би  придумав  їй  назву  –  
Оцій  книзі  без  змісту,
Без  епілогу  та  передмови,
Але  марно:  такі  слова  вишукувати,
Такі  звуки  і  літери  сполучати,
Такі  знаки  на  пожовклому  папері
Писати...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648738
Рубрика: Философская лирика
дата надходження 03.03.2016
автор: Володимир Туленко