Я пригадую, як чекала від нього дій
Марнувала свій час на те, щоб він став мій
Малювала його портрет з родимкою на шиї і підборідді
і темно-карі очі з відтінками міді.
Крадькома стежила за ним у мережі
Він перестав голитися, став з іншими більш обережний
Його краватка, сорочки, костюми, врізались в мою пам’ять
А сміх, як постріл вибухав у грудях і сильно ранив
Я з часом прийняла те, що він не для мене
Мовчазною довгий час я була одна, без надій, що пройде все
Моя любов стала рибою, не просила нічого взамін
І жила вона допоки не вийняв її з води, він.
03.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648797
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2016
автор: Cristianyshka