Весна із бруньок ще не виглядає,
І лютий не зійшов з календаря…
Горять свічки, мов зорі, на Майдані,
Тривожать душі нашим матерям.
Це звідси сотня в небеса злетіла –
За волю й гідність сплачена ціна,
А з півдня рвала України тіло
Росією нав’язана війна.
В країні горя й справді вистачає,
Стікає кров’ю змучений Донбас,
Річницю другу вже Майдан стрічає,
Та влада наша знов не чує нас.
Світлини в чорних стрічках – то герої…
Сумні їх очі дивляться на нас:
«Чому ж систему й досі не збороли,
Хіба ж два роки – закороткий час?
Народе, скільки будеш ти терпіти,
Вчорашні знов робити помилки?
Як завтра будуть жити наші діти,
Чи це тривати буде ще віки?»
21.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648841
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 04.03.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)