У неї очі замуровані –
Ні мами в серці, ні отця.
Мов черевики зашнуровані
Від краю і аж до кінця.
Із трави густої, із-за рогу
Ледве чутно жебонить струмок
Мовби кличе хтось про допомогу,
Впавши на розпечений пісок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648926
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2016
автор: Галина Будянська