А він збирав спорожнілі речі:
Чужі історії чужих людей,
Що рятувалися псевдо-втечами,
Лже-предтечами без ідей.
А він кохав зашкарублі рами.
Терміти жили в його душі.
Завіси рипнули відкрившись ранами,
Старими брамами нудних віршів.
Він був захоплений дурним непотребом,
Що вже йому ,певно, гріш-ціна.
А він творив все нові апокрифи
Лише за чаркою напів-вина.
Його зрікалися, а потім злилися,
А потім плакали за ним дарма...
Чужі історії у ньому злиплися
Його душа - це його тюрма.
Він йшов по вулиці, неначе Берія,
Немов в романах без післямов.
У нього була своя імперія,
В складних матеріях простих основ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648933
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 04.03.2016
автор: teo.