Буває день важким, ніч - безкінечна.
Світанок - хмурим, а душа - пуста.
Буває страх й надмірна обережність
в єство твоє так міцно пророста,
що дихаєш ти нишком (бо ж - застуда),
кохаєш тілом лиш (вогонь спалить!)
і віриш із невірою, бо чуда
для тебе мало - ти ж не впустиш мить.
Ваганням диво знудиш, щастя звадиш,
прискіпливістю приземлиш порив.
Вже сірості життєвій не зарадиш,
бо без бажання буде все - в надрив.
То не біда, що втома. Що бездушно
свій тягнеш час - цей відчай розмети!
Не страшно мрію зрадити, а страшно
новій у серці місця не знайти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648976
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2016
автор: Мар’я Гафінець