У житті моєму хризантемно,
Бо люблю цю трепетну красу:
Світяться вогнями, коли темно,
Пахощі - у серці я несу.
Скільки пам"ятаю - полонили
Душі небайдужих. І мою.
Мама і бабуся їх ростили,
Ось між ними я, мов у раю.
Влітку зеленіють так розкішно -
Їм несу і воду, і тепло.
Хай усі пробачать мене грішну,
Але кращих квітів не було.
Їм пісні лили й читали вірші
Зранку і, звичайно, перед сном.
Їх люблю усякі, та найбільше -
Що ростуть у мене за вікном.
Ці осінні, ці останні квіти,
Коли вже літає перший сніг,
Дозволяють щиро порадіти
І помилуватися мені.
Не берусь оспівувати цвіту,
Бо замало фарби, обмаль слів.
Хто плекає розкіш цього світу,
Той мене вже досі зрозумів.
У житті моєму хризантемно...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649058
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.03.2016
автор: Наташа Марос