Зашнуроване небо, сірими хмарами,
падає вниз, розбиваючись вдрузки.
Стікає водою вузькими канавами,
й розпускає по світу річки,мов мотузки.
Обіймає вітрами, ще заспані, очі,
й проганяє, до часу, скуйовджену зиму.
А в черзі стоять - заквітчані ночі,
шепочуть на вушко.Так легко, незримо.
Лоскоче уяву світил переливом,
і сипле ці іскри в багаття, без міри.
Початок весни - це завжди особливо.
Міняє відтінки душі небо сіре.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2016
автор: Ruzhena