Як болісно дивитись на людей.
Які оточують тебе
В яких за усмішкою на обличчі,
Йде фатум зла і жаху, божевіля.
Ти кажеш їм привіт щодня.
Хоч хочу к чорту їх післать!
Але мовчиш.
А робиш так, бо сам не можеш дати опір.
Бо їх багато, їх мільйони.
А ти один, у цілім світі.
Та не потрібно злитись цьому,
бо є у тебе річ якої в них нема.
Це крила щастя, що несуть тебе за небокрай.
Ти зними поринаєш у безодні і виринаєш з них на хвилях щастя і кохання. ́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649177
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2016
автор: белый воротничок