За вікном зима й морози, віхола гуде...
Утирає мати сльози: все синочка жде.
На війну пішов хлопчина, слава й честь йому!
Тільки шкода, що залишив матінку саму.
Серце неньчине прощає, любить і чека,
Сподівається отримать, прочитать листа.
Мати думає про сина, мабуть, рік чи два,
Нещодавно закінчилась світова війна...
Чує ізнадвору кроки...
Хто воно іде? Може, серце материнське
Недаремно жде?
Може, це синок вернувся в ріднеє село?
Отоді б від серця неньки горе відлягло.
«Мамо, мамо!» - чути голос.
- «Синку, я ось тут!»
«Вирвавсь я, матусю мила, із ворожих пут
І привіз тобі невістку з іншого села,
Буде хай тобі за доньку, славная вона!»
За вікном весна, і вишні
Солодко цвітуть,
Матінка і донька сина
Із роботи ждуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649185
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2016
автор: Юлія Еней