Прибудуть стиглі вечори,
з дороги пильні прохачі,
вони розкриють до пори,
за що заплатиш ти і чим.
Вони візьмуть твоє майно, —
ти не оскаржиш їхніх прав, —
в уплату зроблених давно,
в часи безвиході, застав.
І як не боязко душі —
не буде критися ніде.
На білій хвилі пливучи,
час розрахунку надійде.
О необтяженість в кінці!
Відкрились двері, ти ідеш
і щось затиснуте в руці,
зітхнувши, вільно віддаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649246
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2016
автор: Вікторія Т.