У небі тихому, як в серці пустота,
Живу надією на кращії літа,
Літа проходять ,
Спогадів луна
Є думка , що нас всіх нема.
Є небо, шо на нас рида,
Є час, що швидко так згора,
Є люди , що у вир зліта,
І є слова , що боляче вбива.
Та лиш надія , що дає життя -
Зігріє душу, що співа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649254
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.03.2016
автор: Константинов