Іноді хочеться просто написати комусь листа,
Взяти ручку до рук, запалити свічу і творити...
Усі "вперлись" у свої телефони, їм нема коли отворити уста...
От скажіть ви мені: "Навіщо? Навіщо так жити?!"
Набридло усе, набридла ота крижана байдужість...
Я так хочу бути почутою, чути і бачити очі,
Говорити з людиною, а не з екраном, правда, повірте, дуже!
Хочу просто дивитись на зорі до самої ночі...
Прокидаючись вранці з кимось, та не з ким завгодно,
Пити гарячу каву, зустрічаючи новий день.
І, незважаючи на негоду,
щодня співати натхненних пісень...
Хочу думати не про проблеми і не про завтра,
А жити в цю хвилину, зараз, в цей час...
Невже для вас ця щаслива мить нічого не варта?
Я просто не вірю, що в ваших душах вогонь погас!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649345
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.03.2016
автор: Миринка