(пісня-буфонада*)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NYwb_BaSIRo[/youtube]
Пам'ятаю, ніч була холодна,
Місяць хмарі грітись ліз в рукав,
І вікно вже не світилось жодне,
Бо тихенько й ніжно муркотав.
Не скажу тобі, кохана, "Мяу!"
Це не личить весняній красі,
Лиш коли звучить потужне: "ВАУ!"-
Вікна відкриваються усі.
Пісня ця моя бентегу плодить,
Я співав до самозабуття...
"Господи! Ну хто це так заводить?!
Певно нам підкинули дитя!"
Господиня вибіжить в тривозі,
І впаде у шоці раптом ниць:
Світять їй в закоханій знемозі
Пари дві палаючих зіниць.
Не назвеш ти спів мій більше кволим!
Хай там згадує чиюсь хтось "мать".
Я умію "жечь сердца глаголом",
І вночі з постелі підіймать.
Розпусти хвоста, моя ти крале,
І об мене шубкою потрись,
Про твою я вроду досконалу
Піснею тривожитиму вись.
Тож почнімо ми весняні гони,
Ти - втікай, я ж буду доганять!
Хай коти із різних регіонів
Хором "ВАУ!" також закричать!
-------------------------
*Буфонада - стиль комедії, побудований на прагненні виконавця максимально підкреслити зовнішні характерні ознаки персонажа, схильність до різких перебільшень (гротеску).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2016
автор: Віктор Ох