Десь поділася усмішка,
Зволожені очі...
Бач, терпіти маю трішки,
А душа не хоче.
Я радію, коли милий
Біля мене, збоку,
І сумую, справді, щиро,
Як далеко сокіл!
Ой, серденько, моя пташко,
Май у собі спокій.
Хоч і ждати дуже важко,
Ждати нам не роки!
Тому будемо співати,
Звеселяти душу,
І в собі терпіння мати...
Сум із себе струшуй!
06.03.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2016
автор: Людмила Дзвонок