[i] Лікарці Оксані[/i]
Автор
Лікую зуби, а на серці – рана.
І не тому, що зуб мій – золотий.
Мене лікує(уявіть!) Оксана
і я радію, що іще живий.
Я слухаю її з відкритим ротом.
І що не каже, я киваю, –[i] yes![/i]
У неї очі, наче із небес.
А я стікаю слиною і потом.
У голові у мене є ще ґлей,
але готовий я віддати зуба,
аби отак прижала до грудей
нехай і не Оксана, але люба.
Буває у житті чудова мить.
Колись із ностальгією згадаю.
Вона мене запитує, – [i]болить?[/i]
А я у очі їй відповідаю,
що я стійкий, як укри у бою.
Лежу і не ворушусь, як убитий.
Яка вона хороша – не сердита.
Іду – на Ви... на ви-могу встаю
і пенсію нащупую свою.
Пора
за задоволення
платити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649489
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 06.03.2016
автор: I.Teрен