Допоки ти спиш там, поміж зелених ялин,
світ відмовляється від звичних йому хвилин
і загортає тіло в ковдру гібридних війн.
Лиш сонце тьмяніє і швидше зникає тінь.
А тут що не день, то сум нескінченних новин.
І він просякає все, до найтонших судин.
Кімната – то й є твій блокпост. Сиди, не виходь.
Надходять у продаж душі, а попит на плоть.
Допоки ти спиш там, серед безсніжних зим,
весь світ шаленіє від невиліковних змін.
Так, як було колись – лишилось на сторінках.
Не історична правда не перетреться в прах.
А тут все нові фронти і замість куль слова.
В кожного є свій кулемет і правда своя.
Допоки ти спиш, час поволі п'є береги.
Лиш сонце тьмяніє і швидше зникає тінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2016
автор: три крапки