Кожного ранку я говорю твоє ім'я
Відкриваю душу для нових поранень.
Байдуже, що тепер ділиться не на два,
ми іще разом, з більшим числом огранень...
Безліч нових питань пошепки і собі.
Краще аби чужі вуха оце читали.
Знаєш чому я знов кланяюся добі? -
після нещасних мас ніч на ріплей поставить.
Босими стопами геть, де чужа трава.
Так, як тепер, мене більше вже не поріжуть.
Страшно, що більше вже не ділю на два.
Формули вщерть, і цю, сльози майбутні злижуть.
Весна тепер, радій! Молись любове моя!
Байдуже, що дощі воду болотом зробили.
Кожного ранку я шепочу твоє ім'я,
Кожного разу так, наче мене убили...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2016
автор: тепла осінь