Ми таємні печаті літа
На плечах, на вустах, на чолі.
Ми - як сонячна повінь розлита
В розімлілих обіймах землі.
Заблукали у нетрях раю
Пілігрими покинутих веж.
Наші погляди догорають
Вогниками електромереж.
У далекому білому замку
В лабіринті незнаних слів
Триста років граєм в мовчанку
І давно живемо напів...
На пів...світу, ...голосу, і так далі
Що забули обличчя своє
В дзеркалах розбитих впізнали
Вже коли нас немає
Ти Є
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649592
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.03.2016
автор: Merian