Метелики злітають в одночассі,
Колують пишнобарвним конфеті...
О, скільки їх, кружляючих у вальсі,
Покраплених, пістрявих...у житті...
А скільки їх, влітають у кватирки,
Нараз відкритої космо-душі,
І проникають у осяйність зірки,
Відлунням досягаючи віршів...
Тріпочуть крильцями у зоні світла,
Хитають вітром порухи думок.
Яка неперевершена палітра!
Політ увись крізь морок...до зірок!
Метелики снують у суголоссі!
Знімаючи нектар тичинок- слів,
Влітаючи у мислі безголосі,
Заманюють нас безліччю світів.
Мені хоча б на мить у їхні мандри
Й не перетнуть екліптику душі,
Учути тихий звук - Псіхеї мантри...
Як Данаїди, путь свою вершить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2016
автор: Лілея Дністрова