Розклав вогонь - горить,палає,
Палахкотить,відгоне тьму.
Дивлюсь,очей не відриваю--
Не набридає, а чому?
На берег хвиля набігає,
То б' є приречено в скалу.
Дивлюсь, очей не відриваю--
Не набридає, а чому?
Шевченка змалечку читаю
І кожен раз,мов дивина--
Приваблює, не набридає...
Якесь чаклунство, таїна.
Так, слово генія єднає
Вогонь і воду -- шок і мрію.
Все майже,врешті ,набридає...
Не набридає лиш стихія!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649709
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.03.2016
автор: Михайло Гончар