Естет неначе мимоволі торкнется твох ніжних губ, зазнавши втрати, чи то болі, не опустив він теплих рук. Для нього біль вдуші тримався, у нього серце запекло-але ж так щиро він старався, але ж так тихо воно йшло. І що не знаючи наввіщо, ЧОму не знаючи куди, для нього все ще більше й більше рвучись ще дужче звязулись світи. Естет останніх літ жииття, останнім подихом надії втілив картину у життя, а у житті зостались мрії
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2016
автор: leolapis