[i]Сергій Пікарось[/i]
Гей! Вирушай же у дорогу,
В світлую неба голубінь.
Переступаючи пороги,
Сину, журбу свою покинь.
Може, за дальнім небосхилом
Десь за межею небуття
Під білих хмар пухким вітрилом
Зразу пізнаєш сенс життя.
Там, на невидимій вершині,
Десь на Говерлі серед хмар
Точно пізнаєш ти, дитино:
Наше життя - безцінний дар.
Тільки під буйними вітрами,
Як вже перейдеш ген, за край,
Сином чиєї ти є мами
Добре, мій сину, пам'ятай.
Гори пройдеш, за ними море,
Чайка над хвилею кружить.
Наші незвідані простори
В вірному серці збережи.
Без мандрівок життя не варте
Навіть і мідного гроша
Тож без штурвалу і без карти
Сміло в дорогу вирушай!
-------------------
[i] Віталій Назарук[/i]
ЗАХВИЛЮВАЛОСЯ КОХАННЯ
Вже розцвіли весняні квіти,
В небі почулося «курли»,
Знову коханням очі світять,
Сльози з берізок потекли…
Приспів:
Захвилювалося кохання,
Жайвір заповнив небеса.
В небі сховалась зірка рання
І засвітилася роса.
Проліски вдарили у дзвони,
Лебедем хмари попливли.
Всі позникали перепони,
Пари на вірність присягли.
Приспів.
Люба, весну ми стріли в парі
Наче відлинули літа…
П’ємо її, неначе чари,
Хоч в нас вже осінь золота.
Приспів.
------------------------
[i]Ганна Верес (Демиденко)[/i]
Стоїть калина при дорозі
1.Стоїть калина при дорозі,
Росицю п’є гірку, терпку,
Вона за всіх людей в тривозі.
Де ще, де ще знайти таку?
Я до калини притулюся,
Росицю теж вдихну п’янку,
До неба щиро помолюся:
«Де ще, де ще знайти таку?
2.Вдягає тепла літня днина
На кущик, що на моріжку,
Вінок пахучої калини.
Де ще, де ще знайти таку?
Сміються кетяги калини
На короваї і в вінку,
Дарують щастя для дитини.
Де ще, де ще знайти таку?
3.Вона в бабусі на сорочці
І у матусі в рушнику
Горить, як оберіг, ще й досі.
Де ще, де ще знайти таку?
Стоїть калина при дорозі,
Росицю п’є гірку, терпку,
Вона за всіх людей в тривозі.
Де ще, де ще знайти таку?
--------------------------
[i] Ганна Верес (Демиденко)[/i]
Я подарую мамі квіти
Я подарую мамі квіти,
Хай очі в неї зацвітуть,
Бо найрідніші вони в світі
І поруч все життя ідуть.
Приспів:
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі,
Як і небес без журавля.
Я подарую мамі ласку,
Хай усміхнеться вона знов.
Матусі посмішка не маска,
Свята то мамина любов.
Приспів.
Я подарую мамі вечір,
Такий потрібен для обох,
А пригорну її за плечі,
То щастя будем пити вдвох.
Приспів.
---------------------
[i] Леся Геник[/i]
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
Навіть непосидючий вітер
тихо всідався межи віть,
і любувалось нами літо,
і милувався нами світ.
Згадую сонячні світанки,
промені перші крайнебес,
як почувалась любо-п'янко,
ніжно цілуючи тебе.
Як лоскотала віща радість
серце схвильоване щораз,
все надовкола зупинялось
і задивлялося на нас.
І хоч минуло п'яне літо,
осінь у кучері вплелась,
лину збентеженим привітом
в по́ру, що пам'ятає нас.
З ніжністю згадую про тебе,
про́ зорепади голубі,
о, як тоді ясніло небо,
як нам щасливилось тоді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2016
автор: Віктор Ох